Тема уроку: Микола Вінграновський. Коротко про митця. «Сіроманець».
Мета:-
ознайомити учнів із життям і творчістю М. Вінграновського, зі
змістом повісті, з'ясувати її тематичну спрямованість, композицію;
-
розвивати вміння грамотно відповідати на запитання, робити висновки,
коментувати епізоди твору, оцінювати поведінку його героїв;
-
виховувати духовні цінності особистості, почуття патріотизму, любові до
батьків, природи.
Так треба жити, щоб нікому
зла не чинити.
Народна мудрість
1. Біографія автора
Сьогодні
ми відкриємо для себе ще одне ім'я з української літератури, що, безперечно, є
її здобутком і окрасою. Творчість
Миколи Вінграновського нікого не залишає байдужим, бо пробуджує теплі та світлі
почуття до всього земного.
Микола Степанович Вінграновський —
сучасний письменник, кіноактор, кінорежисер, сценарист — народився в місті
Первомайську на Миколаївщині.
Ще в дитинстві відзначався
допитливістю та дотепністю. Також Микола мав надзвичайний хист відчувати
неповторну красу природи, людську доброту, помічати те, що інші не завжди
помічають.
У школі вчився добре. Після
закінчення школи вступив до Київського театрального інституту. Так 1956 року
Микола став студентом. Назавжди запам'яталася юнакові зустріч з Олександром
Довженком. Великий митець забрав Вінграновського на навчання до Всесоюзного
державного інституту кінематографії в Москву.
Після
закінчення вузу М. Вінграновський розпочав свою роботу на Київській кіностудії
ім. Олександра Довженка
як актор, режисер і сценарист.
У кіноповісті „Повість полум'яних
літ” (режисер О. Довженко) Вінграновський блискуче виконав роль головного героя
— Івана Орлюка.
Писати вірші почав у студентські
роки. З 60-х років виходять його поетичні твори для дорослих. Багато пише для
дітей: зб. „Андрійко-говорійко”, „Мак”, „Ластівка біля вікна”, „На добраніч”,
повісті „Первінка”, „Сіроманець” та ін. Микола Степанович — лауреат Міжнародної
премії фундації Антоновичів та Державної премії ім. Т. Г. Шевченка.
26 травня 2004 р. на 68 році життя
перестало битися серце Миколи Степановича Вінграновського, заслуженого діяча
мистецтв України, одного зі славної когорти поетів-шістдесятників.
За жанром цей твір не просто повість,
а повість-казка. Саме з великої любові до природи народився такий гуманний
заклик письменника М. Вінграновського, який звучить у повісті „Сіроманець”.
Пригадайте кінець фрази — важливе, ключове слово „Треба оберігати не тільки
воду, повітря і ліс, але й...?” (звірів)
То, виходить, природа та звірі в небезпеці?
Виявляється, їх треба оберігати? І від кого ж? (Від злих, невдячних людей.) Прочитай у підручнику початок повісті на стор.223- 2352. Словникова робота
-
Гармонія — поєднання, злагодженість;
-
гуманізм — людяність у діях і ставленні до інших, із почуттям любові та поваги;
льоля — дитяча сорочка;
-
підзор'я — поетичний образ життя на рідній землі, під зорями;
- стратегія
— наука ведення війни;
-
тактика — наука про підготовку та ведення бою;
-
інтернітина — просмолений м'який будівельний матеріал для зовнішніх покрівель;
-
охляп — (їхати охляп) їхати на коні без сідла;
-
фланелевий — виготовлений із фланелі, м'якої натуральної тканини;
-
полігон — ділянка місцевості, спеціально обладнана для проведення навчальної
стрільби;
-
диверсія — пошкодження військових об'єктів ворожими агентами або народними
месниками;
-
бушлат — верхній одяг у моряків.
3. Рольова гра „Я — Сіроманець”. Уявіть себе
головним героєм повісті. Що б ви могли про себе розповісти?
Я — вовк,
люди звуть мене Сіроманцем. Я живу один у лісі, мені дуже самотньо. Я вже
старий, але сильний. Колись я був вожаком зграї, та вовків, навіть вовченят
убили люди. Від старості й горя я осліп. Мої незрячі очі не бачать, але мене
рятує нюх, бо я вовк, звір. Я тримався далі від людей, бо вони злі. Якось я
зустрівся із хлопчиком і зрозумів, що серед людей є добрі, милосердні. Цей
хлопчик не раз рятував мене, допомагав, говорив зі мною, як із рівним. Він став
мені справжнім другом. Коли доля нас розлучила, я за ним так сумував, що пішов
шукати і знайшов. Я плакав від радощів, а хлопчик повів мене далеко, щоб
повернути мені зір. Я йшов з ним полями, дорогами, і ми оберігали один одного.
Так, люди знищили мою зграю, полюють за мною, але я прощаю, не хочу помсти, а
мрію про дружбу з людьми. Адже нам, звірам, так важко живеться в цьому світі.
Нам і податися нікуди. Люди нас переслідують, знищують. Що нам робити? Чому так
мало людей, схожих на цього хлопчика — мого друга?
4. Дай стисло
відповіді на питання
1· Що
говорили про вовка в селі люди?
2· Чи було
це насправді так?
3· Хто з
селян ненавидів Сіроманця?
·4 Чому В.
Чепіжний — злочинець?
5· Що хоче
зробити Чепіжний з вовком?
·6 Де Сашко
робить вовкові пристанище?
7· Чи довіряє
вовк Сашкові?
8· Як
Сіроманець потрапив у сім'ю льотчика Петра Ляха?
9· Чи
згадував Сіроманець Сашка, коли жив у льотчиків?
10· Куди
якось подівся вовк з полігону?
·11 Чи
зустрілися знову Сашко і Сіроманець?
·12 Що хоче
зробити Сашко для вовка?
5. Закінчи
фразу на вибір:
-
Мене змусило замислитися...
-
Мені соромно...
- Я
обіцяю...
за бажанням переглянь екранізацію твору
https://www.youtube.com/watch?v=CXEnouzS1b8





